нове місце, люди, розмови і... кіт.
до мене вдруге за життя добровільно на коліна вкладався незнайомий кіт.
і пролежав там ммм. довго. і муркотів.
і з кожним його взмахом хвостика мені ставало легше. комок розчинявся.
а він тільки задоволено мружив очі. і все розумів. і все знав. бо то ж філософський кіт.
усі думали, що прийшли туди знайти/створити/
(
Read more... )